Батькові

Наталя Май

Пам’ятаю тату, давним-давно
В пам’ятi моїй, як нiме кiно
Ми малi смiємося, ти молодий
Згадую щодень я той час золотий
Думала тодi, нiби ти чарiвник
Ти ж бо ним i став, бо до того ти звик
Що любов батьківська спроможна усе
Просто нас любив, над усе

ПРИСПІВ
Коли заплаче серце батька
Будуть очі його сухими
У тебе в хаті, мiй любий тату
Завжди будемо дiтьми малими
Таку важку, мозолясту долоню
Положиш нiжно на голову донi
Надiйно й затишно як у дитинствi, благослови 

ПРОИГРАШ
Вiдцвiтав садок, твої донi росли
I роки у вирiй лелеки несли
А як повертались, несли сивину
Iстину життя, наче сонце ясну
I нехай в вiкно заглядає зима
Теплоту душi не погасить вона
Перший снiг для тебе надiю несе
Бо онукiв любиш тепер над усе

ПРИСПІВ ПРОИГРАШ